людина

ЛЮДИНА - природно-соціальна істота, якісно особливий ступінь живих організмів на Землі, здатних до свідомої саморегуляції, завдячуючи чому вона постає як суб'єкт суспільно-історичної діяльності й культури. Л. є предметом вивчення різних галузей знання: соціології, етнології, психології, фізіології, педагогіки, медицини тощо. Використовуючи розмаїті дані цих наук, філософія вивчає Л. передусім з погляду місця її у світі та її ставлення до світу. У давній кит., інд., грецьк. філософії Л. мислиться як частка Космосу, певного єдиного надчасового світопорядку, як мікрокосм ("світ у малім") - відображення й символ Всесвіту, макрокосму (котрий у свою чергу уявляється антропоморфно - як живий одухотворений організм). Від цих найперших уявлень і до сьогодні мікрокосм постає як такий, що в ньому збігаються й перетинаються усі сутнісні генерації буття - фізичне, хімічне, живе, духовне. Проте у міру розвитку цих уявлень дедалі більше усвідомлюється та обставина, що Л. здатна відособлюватися у структурі буття, прагнучи стати його деміургом, трансцендентувати за межі свого тут-і-тепер-так-буття, а відтак - мікрокосм, на відміну од макрокосму, є проблематизованим. Уже в трьох відомих людинознавчих запитаннях Канта - "Що я можу знати? Що я маю робити? На що я можу сподіватися?" - відтворено багатомірність сутнісної проблематизації Л. як універсальної істоти. Відповідно виникають фундаментальні "екзистенційні дихотомії" (Фромм) людського С. правді, наявність розуму - фактор, що спонукає Л. до розвитку, до створення власного світу, де вона почувалась би "у себе вдома", проте кожний досягнутий нею щабель розвитку залишає її незадоволеною, провокуючи на нові пошуки й рішення. Найфундаментальніша дихотомія Л. - поміж життям та смертю; від неї походить інша: хоча кожна Л. є носієм усіх родових потенційних здатностей, швидкоплинність її життя не дозволяє уповні реалізувати всі можливості навіть за найсприятливіших умов Ж. иття Л., починаючись та обриваючись у момент, випадковий для загального еволюційного процесу всього роду Л., входить у трагічну суперечність з індивідуальними зазіханнями на реалізацію усіх його можливостей. Амбівалентність способу буття Л. стала істотною перешкодою будь-яким спробам субстанціалізувати ту чи ту властивість Л. (на кшталт "zoo politikos", "homo sapiens", "homo faber" тощо). Сучасна філософія намагається уникати такої субстанціалізації. Так, при зіставленні різних виявів людського світовідношення стає зрозумілим, що фантазія й гра, котрі уможливлюють хоча б короткотривале вивільнення од фактичності, од невблаганної повинності "так-буття", є для Л. "рятівними" здатностями, не менш важливими й споконвічними, аніж праця, панування, любов і смерть (Фінк). Постає питання, чи повинна взагалі філософія претендувати на створення остаточної "картини Л.", котра б зводилась до загальних формулювань - на кшталт "духовної сутності", "діючої сутності" тощо. Натомість Больнов, посилаючись на Плеснера, пропонує "принцип відкритого питання", максимальну завбачливість для "нових неочікуваних і незавбачливих відповідей". Деякі досліджувані риси Л. виявляються пов'язані одна з одною цілком довільно, деякі - цілеспрямовано: ми не можемо знати, чи йдеться про певні сумірні риси, чи ж бо про такі, що перебувають у стані безнастанної суперечності. Усім цим підтверджується принципова світоглядно-антропологічна теза Гегеля та Достоєвського: поки людина живе, вона ще не сказала свого останнього слова, через що її не можна визначити остаточно.
В. Табачковський

Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії ім. - К. : Абрис (Бібліотека Державного фонду фундаментальних досліджень). . 2002.

Смотреть что такое "людина" в других словарях:

  • Людина — ж 9 сентября (27 августа) – праведная Людина. День Ангела. Справочник по именам и именинам. 2010 …   Словарь личных имен

  • людина — и, ж. 1) Одиничне до люди 1). || Будь яка особа; кожний. || Людська постать. || Уживається у значенні одиниці ліку людей. 2) Особа як утілення високих інтелектуальних і моральних властивостей. 3) Вживається у значенні особового чи неозначено… …   Український тлумачний словник

  • людина — 1) (особа як утілення високих моральних й інтелектуальних властивостей), особистість, індивідуальність, (жива) душа, індивід, індивідуум, суб єкт, персона; елемент, тип (про особу перев. з неґативними рисами) 2) див. особа I, 1) …   Словник синонімів української мови

  • людина — іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири людини …   Орфографічний словник української мови

  • Людина не человек. — Людей то много, да человека нет. Людина не человек. См. ЧЕЛОВЕК …   В.И. Даль. Пословицы русского народа

  • внутрішня і зовнішня людина — поняття філософії патристики. На відміну від зовнішньої людини, емпіричної, внутрішня людина вважалася пов язаною з надкосмічним творцем, ніяк не співвідносною із матеріальним світом. Суть внутрішньої людини мислилася осяжною тільки через… …   Філософський енциклопедичний словник

  • внутрішня людина — див. внутрішня і зовнішня людина …   Філософський енциклопедичний словник

  • зовнішня людина — див. внутрішня і зовнішня людина …   Філософський енциклопедичний словник

  • атеїст — (людина, яка заперечує існування Бога, відкидає будь яку релігію), невіра, невірник, безбожник, безбожний, безвірник, безвірний, єретик, недовірок, нехрист; боговідступник (людина, яка відмовилася від Бога); богоборець, богоненавидник,… …   Словник синонімів української мови

  • силач — (людина великої фізичної сили), богатир, геркулес; атлет (сильна людина гарної пропорційної будови); кремез, крем язень (людина міцної будови) …   Словник синонімів української мови

Книги

Другие книги по запросу «людина» >>

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.